Текст песни Charles Baudelaire - L'Albatros

Souvevent, pour s'amuser, les hommes d'eguipage
Prennent des albatros, vaster oiseaux des mers,
Qui suivent, indolents compagnons de voyage,
Le navire glissant sur les goffres amers.

A pine les ont-ils d?pos?s sur les planches,
Que ces rois de l’azur, maladroits et honteux,
Laissent piteusement leurs grandes ailes blanches
Comme des avirons tra?ner ? c?t? d’eux.

Ce voyageur ail?, comme il est gauche et veule!
Lui, nagu?re si beau, gu’il est comigue et laid!
L’un agace son rec avec un br?le-gueule,
L’autre mime, en boitant, l’infirme gui volait!

Le Po?te est semblable au prince des nu?es
Qui hante la temp?te et se rit de l’archer;
Exil? sur le sol au milieu des hu?es,
Ses ailes de g?ant l’emp?chent de marcher.

переклад Дмитра Павличко
Альбатрос

Буває, моряки піймають альбатроса,
Як заманеться їм розваги та забав.
І дивиться на них король блакиті скоса -
Він їхній корабель здалека проводжав.

Ходити по дошках природа не навчила -
Він присоромлений, хода його смішна.
Волочаться за ним великі білі крила,
Як весла по боках розбитого човна.

Незграба немічний ступає клишоного;
Прекрасний в небесах, а тут - як інвалід!..
Той ляльку в дзьоб дає, а той сміється з нього,
Каліку вдаючи, іде за птахом вслід!

Поет, як альбатрос - володар гроз і грому,
Глузує з блискавиць, жадає висоти,
Та, вигнаний з небес, на падолі земному
Крилатий велетень не має змоги йти.