Текст песни Любов та Віктор Анісімови - Мої батьки (мінус)

Мої батьки, любов'ю осіяні,
Живуть самі в містечку, край ріки.
Онуки в них, мов спогади весняні,
Мої батьки, святі мої батьки.
Чому так мало, часом, пам'ятаєм,
Що невмолимо котяться роки,
Коли в краї далекі відлітаєм
Не забуваймо – ждуть на нас батьки.

Мої батьки, мов голуби сивенькі,
Воркуючи,очікують дітей.
Не забувайте, діти, батька й неньки,
Що моляться за вас серед ночей.

Вже ми самі давно батьками стали,
І клопоти старіші день у день.
Не забуваймо,як нас пригортали
Ці, найдорожчі нам серед людей.
Щоб наші діти все до нас горнулись,
Горнулися до рідної руки.
Аби вони від нас не відвернулись,
Не забуваймо – ждуть на нас батьки.

Мої батьки, мов голуби сивенькі,
Воркуючи,очікують дітей.
Не забувайте, діти, батька й неньки,
Що моляться за вас серед ночей.

Мої батьки, мов голуби сивенькі,
Воркуючи,очікують дітей.
Не забувайте, діти, батька й неньки,
Що моляться за вас серед ночей.

Мої батьки, мов голуби сивенькі,
Воркуючи,очікують дітей.
Не забувайте, діти, батька й неньки,
Що моляться за вас серед ночей.