Текст песни san4ito/de Joker - 02. Запала тиша [Людина у футлярі] 2014

Прикро, та треба визнати цей факт,
Ще одне літо відпрацювавши свій контракт
Іде на відпочинок зі швидкістю світла,
Погоду змінює - росу сиплячи крізь сито.
Туман забирає у обійми місто,
Даруючи усім охочим калинове намисто
І знов дерева скидають з себе листя,
Та хто підкаже, що їм в ту пору сниться.
Можливо небо, безкрає та глибоке,
Чи перший дотик сонця, далекий і солодкий.
Ласкаво просимо до сезону злив,
Холодним поцілунком омив він сотні нив.
Тремтячими руками дбайливо колисає,
Всі наші сни далекі, як парки у Версалі.
І не важливі нікому ті логіни, паролі,
Усе сьогодні зайве – окрім парасолі.

Запала тиша, запахло паленим листям,
Знову над містом хмари, з похмурим змістом
Листи летять легко минаючи затори
Як і мої надії далеко за гори

Так важко з теплого ліжка і одразу в осінь
Де все так не привітно, і погляди косять
Перехожі, а світ закований у Косси
Закоханий у біт, і її волосся досі.
Вітер б'є в обличчя , це в його природі,
Так не звично, та негода ніби в моді.
Поспіхом міряю треками дорогу,
Мріями від одного до іншого порогу.
Вдихаю дим, в дитинство пам'ять поверта,
Бачу стару піч, не молодий димар.
Глиняні стіни, солом'яний дах,
Шафа, світлини, лавка, стіл - тепер хіба у снах.
І так завжди, о цій порі спогади,
Беруть і займають мою голову.
А я здаюсь, не маючи вибору,
Ховаюсь від очей під тонкою кригою.

san4ito/de Joker - Запала тиша [2014]