Текст песни Павло Зібров - Остання ніч кохання

В цій кімнаті з очіма на захід,
В цій кімнаті з дверима на схід
Ми кохались під зоряним дахом
Стільки зим, стільки весен і літ.
В дикій темряві зірка горіла,
І вивчав я в пустелі ночей
Білу магію вашого тіла,
Чорну магію ваших очей.

Невже ця ніч, ця дивна ніч, остання?
Невже згаса в душі вогонь кохання?
Скажи, кохана, не мовчи!
Скажи, кохана, не мовчи!
Ми дві свічі в одній ночі, ми дві свічі.
Невже ця ніч, ця дивна ніч, остання?
Невже згаса в душі вогонь кохання?
Скажи, кохана, не мовчи!
Ми дві свічі в одній ночі, ми дві свічі.

В цій кімнаті, де ніч, як безодня,
Ми пізнали кохання полон
І шалене солодке безсоння,
Що було наче сон, наче сон.
Як троянди цвіли поцілунки
І будив нас щоранку жар-птах,
А сьогодні я присмак розлуки
Відчуваю на ваших вустах.

Невже ця ніч, ця дивна ніч, остання?
Невже згаса в душі вогонь кохання?
Скажи, кохана, не мовчи!
Скажи, кохана, не мовчи!
Ми дві свічі в одній ночі, ми дві свічі.
Невже ця ніч, ця дивна ніч, остання?
Невже згаса в душі вогонь кохання?
Скажи, кохана, не мовчи!
Ми дві свічі в одній ночі, ми дві свічі.