Текст песни Росава - Зневірилась

Тремтять руки, мов гілля дерев від холоду,
Ниє серце, мов щеня скавчить від голоду.
Все набридло, огидло, пропало,
Все, що розумом вірила, знала.

Приспів:
Зневірилась я, розгубилась,
Мов лебідка, зраджена розбилась.
Зневірилась я, розгубилась,
Мов лебідка, зраджена розбилась.

Шаленіє моя голівонька,
Обламало брехнею мої крилоньки,
Та й спотворило образ мій наклепом,
Розтоптало дух вільний мій соромом.

Приспів

Відпущу я той сором з водицею,
Та й розвіються наклепи маревом,
Тільки ж волю знайду свою птицею,
Бо людині літати не бажано.